Архів новин
12 Березня 2026
Рекомендації круглого столу « Жіноче лідерство та стійкість: виклики воєнного часу », 5 березня 2026 рік, м. Київ
Учасники круглого столу відзначають, що під час повномасштабної війни жінки в Україні відіграють ключову роль, масово долучаючись до ЗСУ, волонтерства, медичної допомоги та забезпечуючи функціонування економіки.
Масовані комбіновані атаки російських нацистів призводили і продовжують призводити до загибелі тисяч мирних громадян, руйнувань тисяч будинків, об'єктів інфраструктури. Енергетична, екологічна, комунальна та міграційна кризи, в якій опинилася Україна, поглиблюється.
Під час війни в Україні роль жінок кардинально трансформувалася: понад 70 000 жінок служать у ЗСУ (станом на 2025 рік), понад 5 500 з яких перебувають на передовій. Жінки ламають ґендерні стереотипи: працюють на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, служать на бойових і тилових посадах — вони активно залучені до оборони, волонтерства, медичного забезпечення, поліції та управління, демонструючи високий рівень патріотизму, лідерства та стійкості.
Через війну мільйони українців вимушено виїхали за кордон. Більшість із них — це жінки та діти. Частка жінок серед біженців становить 40%. Станом на кінець 2025 року в ЄС перебуває понад 4 млн українців з тимчасовим захистом, серед яких переважають жінки з дітьми. Здебільшого жінки-мігрантки мають вищу освіту, швидко адаптуються до нових умов, працевлаштовуються і платять податки. Німеччина (1,2 млн) та Польща (1 млн) є основними країнами прихистку.
Жінки, що залишились в країні, взяли на себе відповідальність за сім'ї, ставши «головами домівок» через мобілізацію чоловіків, одночасно продовжуючи працювати в критичних сферах, проявляючи виняткову мужність, поєднуючи захист держави зі збереженням життів у тилу, трансформуючи роль жінки у суспільстві.
Держава гарантує рівні права в отриманні роботи та оплати праці усім працівникам, незалежно від статі. Близько 78% жінок-ВПО успішно працевлаштовуються в нових громадах, зазвичай у сферах торгівлі, освіти, медицини та виробництва.
Держава стимулює роботодавців, надаючи компенсацію за їх працевлаштування (через Дію або Центри зайнятості). Також жінки можуть отримати гранти на власний бізнес. Але насправді жінки в Україні потерпають від підвищеного навантаження та зазнають дискримінації в силу різних причин. Також досі існує гендерний розрив в оплаті праці жінок і чоловіків, який становить 18%.
Жіноцтво стикається із величезною кількістю небезпек воєнного часу: загроза життю, ризики окупації, психологічні травми, внутрішнє переміщення, закриття підприємств, насильство, домашнє насильство, мобінг, харасмент тощо. Недостатнім залишається рівень представництва жінок у вищих органах державного управління, політичних та профспілкових структурах.
Учасники круглого столу, розуміючи важливість збереження подальшої стабільності держави та необхідності інтегрування ґендерного компонента до ключових напрямів діяльності ФПУ та її членських організацій, рекомендують:
1.Продовжувати роботу із всебічної допомоги, підтримки та інтеграції жінок-внутрішньо переміщених осіб в приймаючі громади.
2.Розповсюджувати інформацію серед жінок-внутрішньо переміщених осіб стосовно можливості проходження безкоштовного навчання та перенавчання за державною програмою ваучерів, курсами Державної служби зайнятості, а також у межах міжнародних проектів.
3.Продовжувати роботу із всебічної допомоги та підтримки захисниць України, сприяти соціалізації та реабілітації ветеранок, відстоювати право на гідні умови праці жінок, у тому числі молодих жінок.
4.Проводити адвокації щодо дотримання принципу рівної оплати за працю рівної цінності, відповідно до міжнародних трудових стандартів, а також щодо проведення ґендерних аудитів та планів ґендерної рівності на підприємствах, в установах та організаціях, з урахуванням досвіду ЄС.
5.Брати участь у підготовці програм щодо розв'язання проблеми балансу між сферою праці й особистим життям.
6.Заохочувати забезпечення рівного розподілу обов'язків по догляду за дітьми або членами сім'ї.
7.Здійснювати громадський контроль щодо порушення законів і норм трудової політики на робочих місцях.
8.Працювати над пошуком рішень під час колективних переговорів та соціальному діалозі, що дозволять створювати ґендерно чутливі робочі місця.
9.Підтримувати програми соціальної освіти та підвищення свідомості про проблеми ґендерної нерівності в оплаті праці та їх наслідки для суспільства, зокрема впровадження правових механізмів для захисту прав жінок на рівну оплату праці та недопущення дискримінації.
10.Звернутися до Уряду та до Урядової Уповноваженої з питань ґендерної політики щодо ратифікації Конвенції МОП 190 та супровідної Рекомендації № 206.
11.Сприяти ратифікації Конвенції МОП 171, що регулює умови нічної роботи (захист здоров'я, соціальні послуги) для всіх працівників, а не лише жінок.
12.Проводити інформаційно-просвітницькі заходи з підготовкою рекомендацій та посібників для профспілкових працівників, активістів щодо питань ґендерної рівності та протидії насильству, а також формування психологічно безпечного робочого середовища.
13.Провадити роботу щодо недопущення звуження соціальних гарантій, зокрема для жінок, під час реформування трудового законодавства через забезпеченням балансу інтересів працівників і роботодавців та з дотриманням міжнародних стандартів праці.
Джерело: ФПУ
Масовані комбіновані атаки російських нацистів призводили і продовжують призводити до загибелі тисяч мирних громадян, руйнувань тисяч будинків, об'єктів інфраструктури. Енергетична, екологічна, комунальна та міграційна кризи, в якій опинилася Україна, поглиблюється.
Під час війни в Україні роль жінок кардинально трансформувалася: понад 70 000 жінок служать у ЗСУ (станом на 2025 рік), понад 5 500 з яких перебувають на передовій. Жінки ламають ґендерні стереотипи: працюють на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, служать на бойових і тилових посадах — вони активно залучені до оборони, волонтерства, медичного забезпечення, поліції та управління, демонструючи високий рівень патріотизму, лідерства та стійкості.
Через війну мільйони українців вимушено виїхали за кордон. Більшість із них — це жінки та діти. Частка жінок серед біженців становить 40%. Станом на кінець 2025 року в ЄС перебуває понад 4 млн українців з тимчасовим захистом, серед яких переважають жінки з дітьми. Здебільшого жінки-мігрантки мають вищу освіту, швидко адаптуються до нових умов, працевлаштовуються і платять податки. Німеччина (1,2 млн) та Польща (1 млн) є основними країнами прихистку.
Жінки, що залишились в країні, взяли на себе відповідальність за сім'ї, ставши «головами домівок» через мобілізацію чоловіків, одночасно продовжуючи працювати в критичних сферах, проявляючи виняткову мужність, поєднуючи захист держави зі збереженням життів у тилу, трансформуючи роль жінки у суспільстві.
Держава гарантує рівні права в отриманні роботи та оплати праці усім працівникам, незалежно від статі. Близько 78% жінок-ВПО успішно працевлаштовуються в нових громадах, зазвичай у сферах торгівлі, освіти, медицини та виробництва.
Держава стимулює роботодавців, надаючи компенсацію за їх працевлаштування (через Дію або Центри зайнятості). Також жінки можуть отримати гранти на власний бізнес. Але насправді жінки в Україні потерпають від підвищеного навантаження та зазнають дискримінації в силу різних причин. Також досі існує гендерний розрив в оплаті праці жінок і чоловіків, який становить 18%.
Жіноцтво стикається із величезною кількістю небезпек воєнного часу: загроза життю, ризики окупації, психологічні травми, внутрішнє переміщення, закриття підприємств, насильство, домашнє насильство, мобінг, харасмент тощо. Недостатнім залишається рівень представництва жінок у вищих органах державного управління, політичних та профспілкових структурах.
Учасники круглого столу, розуміючи важливість збереження подальшої стабільності держави та необхідності інтегрування ґендерного компонента до ключових напрямів діяльності ФПУ та її членських організацій, рекомендують:
1.Продовжувати роботу із всебічної допомоги, підтримки та інтеграції жінок-внутрішньо переміщених осіб в приймаючі громади.
2.Розповсюджувати інформацію серед жінок-внутрішньо переміщених осіб стосовно можливості проходження безкоштовного навчання та перенавчання за державною програмою ваучерів, курсами Державної служби зайнятості, а також у межах міжнародних проектів.
3.Продовжувати роботу із всебічної допомоги та підтримки захисниць України, сприяти соціалізації та реабілітації ветеранок, відстоювати право на гідні умови праці жінок, у тому числі молодих жінок.
4.Проводити адвокації щодо дотримання принципу рівної оплати за працю рівної цінності, відповідно до міжнародних трудових стандартів, а також щодо проведення ґендерних аудитів та планів ґендерної рівності на підприємствах, в установах та організаціях, з урахуванням досвіду ЄС.
5.Брати участь у підготовці програм щодо розв'язання проблеми балансу між сферою праці й особистим життям.
6.Заохочувати забезпечення рівного розподілу обов'язків по догляду за дітьми або членами сім'ї.
7.Здійснювати громадський контроль щодо порушення законів і норм трудової політики на робочих місцях.
8.Працювати над пошуком рішень під час колективних переговорів та соціальному діалозі, що дозволять створювати ґендерно чутливі робочі місця.
9.Підтримувати програми соціальної освіти та підвищення свідомості про проблеми ґендерної нерівності в оплаті праці та їх наслідки для суспільства, зокрема впровадження правових механізмів для захисту прав жінок на рівну оплату праці та недопущення дискримінації.
10.Звернутися до Уряду та до Урядової Уповноваженої з питань ґендерної політики щодо ратифікації Конвенції МОП 190 та супровідної Рекомендації № 206.
11.Сприяти ратифікації Конвенції МОП 171, що регулює умови нічної роботи (захист здоров'я, соціальні послуги) для всіх працівників, а не лише жінок.
12.Проводити інформаційно-просвітницькі заходи з підготовкою рекомендацій та посібників для профспілкових працівників, активістів щодо питань ґендерної рівності та протидії насильству, а також формування психологічно безпечного робочого середовища.
13.Провадити роботу щодо недопущення звуження соціальних гарантій, зокрема для жінок, під час реформування трудового законодавства через забезпеченням балансу інтересів працівників і роботодавців та з дотриманням міжнародних стандартів праці.
Джерело: ФПУ
