зробити стартовою додати в обране


Архів новин

Версія для друку

29 Серпня 2017
Інтерв’ю Голови Профспілки В.Турманова газеті «Профспілкові вісті» (опубліковано на сайті ФПУ)
- Вікторе Івановичу розкажіть, коли народилося свято «День шахтаря», яким чином в останні роки його відзначають?

День шахтаря в Радянському Союзі започаткували ще у вересні в 1947 році, а вперше його святкували 29 серпня 1948 року. З того часу це професійне свято відзначається щорічно в останню неділю серпня. Ця традиція збереглася і в незалежній Україні. Цього року 27 серпня ми будемо відзначати цей день в ювілейний семидесятий раз.

Четвертий рік у нас на Україні біда - йде війна, і вже 4-й рік День шахтаря не святкується масштабно на державному рівні, а в основному в трудових колективах. Цього року, як завжди, ми всі - члени Президії ЦК Профспілки працівників вугільної промисловості, працівники центрального апарату виїжджаємо в трудові колективи для участі в урочистостях на місцях. Наприклад у м. Львові буде урочисте зібрання за участі голови облдержадміністрації, представників профільного Міністерства, керівництва Профспілки. У Донецькій області – ми проведемо зустрічі в трудових колективах на підприємствах шахтарських міст.

У цей святковий день ми як завжди відзначаємо наших кращих шахтарів, які, не дивлячись на всі проблеми і складності сьогодення, видобувають вугілля. Це і державні нагороди та відомчі відзнаки Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, профспілкові нагороди: Федерації профспілок України та Укрвуглепрофспілки Почесна грамота ЦК Профспілки, Почесний знак «За заслуги у Профспілці» трьох ступенів, Нагрудний знак «Почесна відзнака», якими нагороджуються переважно шахтарі-профспілкові активісти.

- Добре. Вікторе Івановичу, а тепер давайте поговоримо про те, яка зараз ситуація в галузі? Як Ви оцінюєте перспективи її подальшого розвитку?

Наразі державні вугледобувні підприємства продовжують свою роботу в умовах критичного зменшення державної підтримки та дефіциту обігових коштів, недопустимого стану матеріально - технічного забезпечення виробничого процесу, порушення вимог щодо умов та охорони праці, підвищення аварійності, зупинки виробництва органами Державного нагляду, грубого порушення трудового законодавства, невиконання положень Галузевої угоди та колективних договорів, що призводить до крайньої соціальної напруженості у всіх шахтарських колективах. Про це свідчать масові акції протесту практично у всіх шахтарських регіонах, особливо в останні два місяці ситуація стає некерованою та в окремих випадках вже використовується в політичних цілях.

З Державного бюджету у цьому році державними вугледобувними підприємствами на часткове покриття витрат із собівартості готової продукції отримано І млрд. 150 млн. грн та 100 млн. грн на здійснення заходів з охорони праці та підвищення техніки безпеки (з урахуванням змін до Державного бюджету 2017року). При цьому заборгованість із заробітної плати станом на 15 серпня ц.р. становить 548 млн. грн. (з нарахуваннями), у т.ч. 68 млн. грн. за 2015 рік, 50 млн. грн. - за 2016 рік та 430 млн грн - за 7 місяців ц. р. Загальна заборгованість по зарплаті становить 316 млн. грн.

Відповідно до розрахунків за показниками підприємств дефіцит коштів тільки на забезпечення заробітної плати (з нарахуваннями) до кінця поточного року становитиме 1.6 млрд. грн., а на наступний 2018 рік за прогнозними розрахунковими показниками - удвічі більше. Крім того, підприємства станом на 1 серпня мають заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 6555 млн. грн., у т.ч. за 7 місяців поточного року - 1 млрд. 280 млн. грн.

Саме ці основні питання були поставлені 11 серпня 2017року на порядок денний першого засідання Міжвідомчої робочої групи з питань врегулювання кризових ситуацій у вугільній промисловості, яка утворена за пропозицією Профспілки постановою КМУ 21 червня ц.р. під керівництвом Віце-прем'єр-міністра України В.Є. Кістіона.

Виступаючи на засіданні Міжвідомчої галузевої робочої групи, я сказав правду про критичну ситуацію, що на сьогодні склалася у вугільній галузі. Якщо і надалі так піде, через рік буде закрита більшість вугільних державних підприємств. У нас є приватні підприємства – «ДТЕК Павлоградвугілля» , в оренді «Добропілявугілля". По Луганській області - шахти, що розташовані в Ровеньках , Свердловці , і які раніше належали компанії ДТЕК на зараз перейшли у відання так званої ЛНР. Тому ми сьогодні страждаємо від дефіциту антрацитових марок вугілля, які необхідні нашій теплової генерації. Завозимо ми вугілля із-за закордону. Вугілля по відношенню до українського - в 2,5-3 рази дорожче, а за якістю (калорійності, тепловіддачі) гірше нашого.

Для порівняння наведу такий приклад . За наявними даними Україна у січні – липні 2017 року імпортувала 9,5 млн. тонн вугілля на суму 1 млрд. 472 млн. американських доларів. Ось поміркуйте, своїм шахтарям не можна винайти 2 млрд. грн., а іноземним – австралійцям, африканцям виплачуємо десятки мільярдів.

На цьому засіданні ми розглядали питання про ситуацію з фінансування на цей і майбутній роки і ще було питання про пільгові пенсії працівникам за списками № 1,2. Я сказав на нараді - щодо фінансування галузі - повний крах. Критична ситуація з виплатою зарплати. За списками я сказав, що якби до розгляду цього питання запросили б профспілки, вони б цих дров не наламали. Держава не може за рахунок цієї категорії пенсіонерів вирішити питання наповнення Пенсійного фонду. Ми домагаємося одного – поверніть те що було. Це допоможе зберегти кадри середньої ланки - начальників ділянки, механіків дільниць, які зараз на шахті на вагу золота. Нам потрібен позитивний результат при вирішенні цього питання.

По результатах засідання були напрацьовані відповідні пропозиції та рекомендації, які будуть направлені на розгляд до Кабінету Міністрів. Зокрема, для прискорення вирішення питань державного фінансування вугледобувних підприємств в поточному та наступному роках, а також вирішення питання повернення права на пільгову пенсію працівникам, що зайняті на підземних роботах більше 50 відсотків робочого часу в календарному році. Робочою групою рекомендовано терміново провести під керівництвом Віце-прем'єр-міністра зустрічі за участю галузевих профспілок з Міністром енергетики та вугільної промисловості і Міністром фінансів України, а також Міністром соціальної політики України.

Позиція Профспілки стосовно реформування галузі однозначно визначена - реформування можливе тільки за умови капітальних вкладень держави для стабілізації роботи підприємств та забезпечення технологічно безпечної їх діяльності, а також повного погашення заборгованості із заробітної плати працівникам.

- Ви свого часу як лідер Профспілки і народний депутат України доклали чимало зусиль, щоб був прийнятий і вступив в дію закон про престижність шахтарської праці. Як зараз, у цих складних соціально-економічних умовах, виконується цей закон?

- Я дійсно є автором цього закону. До речі ми довго його не могли погодити та прийняти, тому що він вимагав великого фінансового навантаження на Державний бюджет. Але нам все-таки вдалося переконати Уряд у необхідності цього закону. Тоді у нас була не дуже гарна ситуація з робочими кадрами в галузі. На той час 68% шахтарів - це були пенсіонери. У нас була така ситуація, що пенсіонер-шахтар отримував пенсію і одночасно працював, а молодь на цю роботу не йшла, тому що була низька зарплата, плюс небезпека праці. Така ситуація і вплинула на прийняття цього закону. Приймаючи його, ми розраховували, що буде приплив молоді у вугільну галузь.

Також слід зазначити, що саме завдяки цьому закону ми змогли підняти пенсію шахтарям, але треба мати не менше 15 років підземного стажу, і тоді ти отримуєш пенсію в розмірі 80% від своєї середньої зарплати. Але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Крім того, при обчисленні пенсії за кожний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Була введена доплата до пенсії у зв'язку з втратою годувальника для членів сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Це перше, друге, – було введено низку різних пільг, що стосувалися молодих фахівців, найбільш вагомі - це забезпечення житлом і особливості здобуття освіти шахтарів та їх дітей,тощо. Але з огляду на те, що будівництво житла з часом було призупинено, ми домоглися, щоб держава надавала безвідсотковий кредит працівникам, щоб вони могли придбати житло і, надалі працюючи на шахті сплачували за нього.

З приходом уряду Арсенія Яценюка були внесені поправки до Держбюджету, у зв'язку з чим більшість пільг, передбачених законом, були заблоковані. Залишилася тільки норма про гарантію на мінімальну пенсію шахтарям і право на проведення перевірок шахт нашими технічними інспекторами.

- Чи сприяє така ситуація відтоку кваліфікованої робочої сили з галузі за кордон, тим більше, що зараз із введенням безвізу цей рух набирає обертів?

Так дійсно вже зараз у галузі виникла проблема дефіциту кваліфікованих кадрів, професійна діяльність яких суттєво впливає на результати роботи підприємств. Трудова міграція продовжує зростати з причин дуже низької заробітної плати, її не виплати, а також порушення соціальних гарантій, у тому числі у сфері пенсійного забезпечення.

Мені одне не зрозуміло - ми що хочемо знищити вугільну галузь? Хто буде там працювати? В цьому році за 4 місяці близько однієї тис. кваліфікованих працівників тільки з Львівського вугільного басейну виїхало за кордон на заробітки. Сьогодні у Львові середня зарплата видобувачів, прохідників - близько 8 тис. грн. Вони поїхали до Польщі садівниками працювати за 25 тис. грн. в місяць. Притока молоді у вугільну галузь немає, а вугілля потрібне. Мабуть комусь сьогодні вигідніше вугілля завозити, ніж добувати на Україні. Тому ми не згодні з такою політикою уряду. Їх позиція - будемо реформувати галузь, а фінансувати вас не будемо. Я на засіданні уряду сказав - ми за реформу, потрібно створити Державну вугільну компанію, як це заплановано, це правильно, але за умови фінансування виплати зарплати та погашення заборгованості з неї. Інакше не буде ніяких реформ. В останні місяці ми працюємо як пожежники - одна делегація їде зі своїми проблемами з Лисичанська - не платять зарплату з січня-лютого, потім приїжджає інша. Люди не виходять з шахти - кажуть, поки не вирішиться питання ми не вийдемо з шахти. Доводиться забрати кошти з однієї шахти і передавати на іншу. Стабільності в галузі немає. І при такому підході та фінансуванні ми очікували при перегляді Держбюджету виділення додаткових хоча б 800 млн., проте виділили лише 540 млн. за рахунок наших внутрішніх ресурсів - з однієї статті перенесли на іншу. Обіцяли 200 млн. на безпеку праці, засоби індивідуального захисту, - дали тільки 100 млн.

Що очікується напередодні свята?

Ось зараз напередодні свята ми вирішуємо питання, щоб виплатити зарплату за липень-серпень. А як далі платити зарплату? Про це я питаю у міністра, а він каже - реалізація вугілля різко впала. Але ж люди не розуміють, чому ми працюємо, а зарплату нам не платять? Уряд не може зрозуміти, що не можна проводити будь-які реформи, якщо ми не будемо людям платити зарплату. Ми можемо закрити шахти, які вичерпали свій ресурс та відкрити нові. Наприклад, у Волинський басейн потрібно вкласти 500 млн. грн., щоб відкрити нову шахту - її першу чергу, старі закриємо, а людей переведемо на нову. Таким чином, створюємо робочі місця для 6 тис. шахтарів, платимо їм зарплату. Але в уряді цим практично не займаються.

Що б ви побажали шахтарям у ці святкові дні?

Я хотів би привітати всіх працівників галузі та ветеранів гірничої справи і побажати міцного здоров'я, благополуччя їм та їхнім сім'ям. Сподіваюсь, що уряд все ж таки повернеться обличчям до вугільної галузі, зрозуміє, що шахтар - це горда професія, це мужні люди, які працюють на благо України і заслуговують більшого.

Бажаю шахтарям, щоб два номерки «спуску» і «виїзду», завжди рівнялися. Зі святом!

Інтерв'ю брав
Юрій Робота