Направления деятельности

Особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку регулюється нормами статті 6 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закону № 2136) в редакції Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка набула чинності 19 липня 2022 року.

Стаття 6 Закону № 2136

1. Нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

2. Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

3. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.

4. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

5. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

6. У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої — п’ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки».

7. У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин першої та другої цієї статті понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

8. Норми частин першої, другої та п’ятої цієї статті не застосовуються до праці неповнолітніх.

Відповідно до нової редакції частин 1 та 2 статті 6 Закону № 2136 роботодавець, за потреби має право збільшити норму тривалості робочого часу на тиждень як для працівників з нормальною тривалістю робочого часу, так і для працівників зі скорочено тривалістю робочого часу, але з 19 липня 2022 року таке право роботодавця має певні особливості.

Редакція частини 1 статті 6 Закону № 2136 уточнює, що збільшення тривалості робочого часу в період воєнного стану до 60 годин на тиждень є правом роботодавця і не передбачає встановлення такої тривалості для всіх в обов’язковому порядку. Таке рішення може бути прийнято виключно стосовно організації праці працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури.

ТЕРМІН

Об’єкти критичної інфраструктури — об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєвоважливим національним інтересам (ст. 1 Закону України від 16 листопада 2021 року № 1882-IX «Про критичну інфраструктуру»).

Перелік секторів (підсекторів), основних послуг критичної інфраструктури держави затверджено постановою КМУ від 9 жовтня 2020 року № 1109 «Про деякі питання об’єктів критичної інфраструктури».

Максимально величину нормальної тривалості робочого часу в період дії воєнного стану працівників, яким відповідно до законодавства встановлено скорочену тривалість робочого часу (лікарі, працівники на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці та інші), зменшено з 50 до 40 годин.

При цьому збільшення такої тривалості робочого часу в порівнянні з визначеною законами також є правом, а не обов’язком роботодавця — і може бути застосовано виключно щодо працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури.

Водночас статтю 6 Закону № 2136 було доповнено частиною 7, яка пов’язана з нормами частин 1 та 2, оскільки стосується оплати праці в разі збільшення норми тривалості робочого часу.

Частиною 1 цієї статті передбачено право роботодавця на збільшення тривалості робочого часу з 40 до 60 (до 40 — працівникам, щодо яких законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу) у період воєнного стану для деяких категорій працівників.

У разі прийняття рішення про таке збільшення, роботодавець має здійснювати оплату праці таких працівників пропорційно до збільшеної норми праці відносно тієї нормальної тривалості робочого часу, яка була або могла бути встановлена такому працівникові відповідно до норм законодавства про працю за відсутності воєнного стану.

Статтю 6 Закону № 2136 було доповнено частиною 8, відповідно до якої норми частин 1, 2 та 5 цієї статті, тобто норми щодо збільшення робочого часу, не застосовуються до праці неповнолітніх.

Тривалість робочого часу неповнолітніх у період дії воєнного стану тепер не може перевищувати встановлену у статті 51 КЗпП (для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.).

Самостійно встановлюється роботодавцем п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень, а також визначається час початку і закінчення щоденної роботи (зміни). При цьому тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин. Дане право за роботодавцем визначається відповідно до частин 3-5 статті 6 Закону № 2136.

Джерело: Центр правової допомоги ФПУ