Архів новин

Відповідно до статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховують час, коли:

- працівник фактично не працював, але за ним зберігали місце роботи (посаду);

- такому працівнику не виплачували зарплату у зв’язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченої статтями 25, 26 Закону. При цьому тривалість відпусток без збереження заробітної плати, які надають за угодою сторін відповідно до статті 26 Закону № 504, обмежена 15 календарними днями на рік.


Але, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX визначені особливості трудових відносин у період воєнного стану. Так, статтею 12 Закону № 2136 передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону № 504. Таким чином, відпустку без збереження заробітної плати, яка надається упродовж дії воєнного стану відповідно до статті 26 Закону № 504, включається до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку.